Історія одного кохання.

 Історія одного кохання.

Яскравою іскоркою спалахнули перші почуття між Свищом Миколою Олексійовичем та Гудименко Аллою Олександрівною ще в шкільні роки. Микола написав записку на маленькому аркуші паперу "Алла, ти мені подобаєшся" та передав товаришем. Він пильно стежив за її реакцією, Алла, прочитавши записку, ніжно усміхнулася. Так розпочалася між ними дружба. В 1955 році хлопець пішов служити в армію, а дівчина дала собі обіцянку, що буде вірно його чекати три роки.

Вони листувалися, посилали одне одному вітальні листівки. Щоб швидше минали сумні вечори, Алла вирішила пошити та вишити полотняну сорочку для свого коханого Миколи.

Минули три роки і дівчина зустріла свого нареченого з вишитою сорочкою.

В 1958 році вони побралися і пронесли своє міцне кохання через все життя. Виростили сина В'ячеслава, вивчили, одружили, діждалися внука Романа та правнучку Варвару. Їхнє життя було цікаве, насичене. Вони вміли працювати і відпочивати. Відзначили в 1983 році срібне весілля, а в 2013 році - золоте.

22 травня 2022 року після невиліковної хвороби Микола Олексійович помер.

Алла Олександрівна з великою повагою згадує все їхнє життя та дивиться на вишиту сорочку, яку він одягав лише на великі свята.

Милий мій, любий, коханий,

Ти - чорнобривець в саду,

Тебе з дитинства кохаю,

До цього часу люблю!

Всі негаразди життєві

Звично проходили враз.

Щире і вірне кохання

Буде завжди поміж нас.

Все, і турботи, і злети

Все це минуло давно.

Роки прожиті і старість

Дещо турбує воно.

Ще понадіємось жити

Стати в пригоді нужди

Вчити онуків любити -

Бути коханим завжди.

14. 02. 2010. с. Водяне