16 лютого 2015 року під час кривавих боїв під Дебальцевим обірвалося життя простого верблюзького хлопця Кучера Валерія, який служив у 55 окремому автомобільному батальйоні. Йому було всього 27 років…
В сім'ї Валерій був середнім сином. Разом із своїми братами Артемом та Віталієм зростав у добрі та любові. Батьки - Наталія Миколаївна та Леонід Панасович вкладали свою душу у виховання синів, піклувалися про них, щоб вони зростали у достатку.
У 1994 році маленький хлопчик Валерій з незгасним прагненням до знань вперше переступив поріг Верблюзької загальноосвітньої школи. В класі він був яскравим прикладом відваги і мужності, взірцем для багатьох однокласників. Ще з дитинства збагнув, що найкращий скарб, яким володіє людина - це її розум, тому мав цілеспрямований характер. Цей непосидючий хлопчик ніколи не зупинявся на досягнутому і впевнено рухався вперед. Він був іншим в усьому. Умів розділити щастя і горе, надзвичайно тонко відчував красу природи, вірив у різноманітні дива, а ще любив мріяти.
По закінченню школи у 2004 році вступив у Новгородківське професійно-технічне училище № 36, де здобув професію тракторист-водій. У 2008 році одружився. Працював в місті Долинська на залізниці, але так трап-ляється в житті, що на долю чоловіка завжди припадає нелегка праця - захищати свій дім, родину, Батьківщину.
1 серпня 2014 року був призваний Новгородківсько-Долинським військкоматом захищати східні кордони нашої держави. Валерій пішов не вагаючись, бо завжди був відповідальним за все, що відбувається довкола. Та не судилося хлопцеві повернутися додому. Не дочекалися тата з війни дві чарівні донечки, а батьки і досі не можуть змиритися з втратою сина.
Кучер Валерій посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою «За мужність і відвагу».
СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ!
Немає коментарів:
Дописати коментар